Ще ніколи я так не занурювався в тему огляду, як з Xiaomi Ninebot Mini. На цьому гіроскутері я за два тижні проїхав більше 200 км, використав його як основний спосіб дістатися на роботу, і навіть для вилазок до лісу та пляжу. Наскільки це зручний вид транспорту, як він веде себе на дорогах та бездоріжжі, читайте у цьому огляді.
Почнемо мабуть з того, про що всі відразу подумали. Ні, це не китайська пародія Segway. Компанія Ninebot нещодавно купила Segway і стала повним власником всіх цих самобалансуючих штук. Стоп, спитайте ви: «А до чого тут Xiaomi?» Ну, а Xiaomi у свою чергу є власником більшої частини акцій Ninebot. Заплутано, так? А якщо ще додати в цей ланцюжок те, що свого часу Segway подали до суду на Ninebot (коли вони не були одним цілим) і виграли справу, то зовсім Санта-Барбара виходить. Але нас має цікавити кінцевий продукт, а не вся ця купівля-продаж.
Дін Кеймен свого часу справив фурор з розробкою скутера, що самобалансується, на двох колесах. Все було супер – легко кататися, працює на електроенергії, можна використовувати як транспорт. Але був і є один істотний недолік – це надхмарна ціна. Погодьтеся, $5000 за самокат із електромотором — це дорого.
Надалі стали з'являтися різні китайські варіанти таких скутерів, але їм було далеко до якості Segway. Xiaomi, у свою чергу, неодноразово доводила, що може здивувати ринок відмінним співвідношенням ціни та якості. Так сталося і з Ninebot Mini, компанія показала справжній Segway, тільки з колінним управлінням та за ціною в 15 разів нижчою за – $315 на китайському ринку.
Після розпакування Ninebot Mini доведеться прикріпити керуючий джойстик за допомогою комплектного шестигранника і двох болтів. 2 хвилини і готовий – перед нами стоїть чудова та цікава штука, на яку швидше хочеться стати та поїхати. Каркас моделі виконаний з магнієвого сплаву, корпус в основному з матового пластику.
Глянцевий композит використовується у центральному тунелі, на якому спереду винесені індикатори стану підключення, акумулятора та обмеження швидкості. На тому ж тунелі видніється єдина кнопка на девайсі – включення, і знизу заглушка для заряджання скутера.
Сам же «штурвал» з магнієвого сплаву, а ручки з приємної на дотик гуми.
Диски на колесах закриті пластиковими ковпаками, які мені нагадують ковпаки VW Beatle.
На дні видно закриту батарею. Доступні світлодіодні фари з лінзами – виглядає неймовірно ефектно і реальна користь від них є.
Ззаду винесено два ряди світлодіодів, які можуть світитися різними кольорами веселки, також виконують роль покажчиків поворотів, які, до речі, працюють як у нових Audi (змійки).
Ліворуч та праворуч від тунелю розташовані гумові м'які накладки з рельєфом для розміщення ступнів. Там же намальовані стрілочки, що показують передню частину скутера (це дуже корисно новачкам, повірте).
За звукові сигнали відповідає динамік, розташований у нижній частині тунелю зліва. Після закінчення певного часу у скутера почало терти ліве крило, що може бути пов'язано з багатьма факторами. Кріплення самого крила базується на двох болтах та силіконовому герметиці. Ось силікон, швидше за все, трохи відійшов, за рахунок чого з'явилися незначні звуки тертя. Їх не завжди чути, і я не можу вважати це критичним недоліком. В іншому, до збирання жодних претензій немає – якщо користуватися пристроєм за інструкцією, то буде слугувати дуже довго.
А ось чого не уникнути, так це подряпин та потертостей, особливо якщо у вас білий варіант (у продажу є також чорний, його б і радив). Вже за кілька днів досить дбайливої експлуатації Ninebot Mini був покритий саднами. Ковпаки одними з перших втратить товарний вигляд, оскільки трохи випирають. Ще якимось чином під пластик передніх фар потрапив пісок. Скутер захищений від попадання вологи та пилу за стандартом IP54 – їздити в грозу не вийде, але якщо пристрій трохи намокне, то нічого страшного з ним не станеться.
Як і з моделями Segway, у Ninebot Mini усередині встановлено кілька гіроскопів, які тримають рівновагу самого майданчика на колесах і не дають їй упасти. Але якщо в класичних моделях все керування зав'язується на кермі, яке потрібно нахиляти в сторони для розгону, гальмування та поворотів, то у Ninebot Mini трохи інша концепція. Тут розганятися нам належить за допомогою нахилів тіла вперед, гальмування/хід назад відбувається при нахилі назад. Повороти здійснюються за допомогою переміщення «джойстика» по центру колінами.
Як показала практика – це зручне рішення. У порівнянні з Segway, а я порівнював безпосередньо з моделлю X2, управляти Ninebot Mini трохи складніше, є якийсь елемент невпевненості, у Segway все ж таки майданчик більш об'ємна, що і дозволяє з більшою легкістю контролювати процес руху. Та й рульове управління для багатьох буде пріоритетнішим за те рішення, яке використовується в Ninebot Mini. Але і вага в Segway X2 відповідний - 54 кг, а у Ninebot Mini - всього 12,8 кг.
Виробник нас запевняє в тому, що практично будь-яка людина (від 16 років, вагою не більше 85 кг і зростом від 120 до 200 см) здатна опанувати управлінням пристрою лише за 3 хв. У додатку (про який далі) є режим навчання, який показує, як потрібно правильно поводитися зі скутером і пропонує пройти невеликий інтерактивний заїзд із зупинками, розгонами та поворотами. В середньому дійсно потрібно лише кілька хвилин, щоб розібратися з керуванням Ninebot Mini.
За паспортом швидкість до 16 км/год, але при належній вправності можна їхати і 18 км/год. При наближенні до швидкісного ліміту скутер дає один звуковий сигнал, у разі подальшого розгону - йде 3 звукові сигнали і Ninebot Mini починає самостійно пригальмовувати. Я не радив би доходити до такого, оскільки дуже великий шанс втратити рівновагу і впасти.
Всі двічі, що я падав Ninebot Mini, я падав саме при перевищенні швидкісного ліміту. Усі падіння були дуже дурними. Перший раз я вирішив зробити скріншот на смартфоні з максимальною швидкістю, вдруге просто розігнався з гірки. Ідеальною швидкістю для себе вивів 15 км, з якою зручно можна проїхати навіть найдовші відстані.
Ninebot Mini заохочує акуратне ведення. При стабільному русі без перевищень лімітів і постійної втрати рівноваги можна їхати з більшою швидкістю, ніж при постійних стрибках і різких розгонах до межі. Також виробник радить обзавестися наколінниками та шоломом. До речі, у версії Pro вже доступні ці аксесуари.
Після першого розпакування стало ясно, що по офісному лінолеуму Ninebot Mini їздить чудово, а як же з іншими дорожніми покриттями? Асфальт, гравій, земля, трава, а може, навіть і пісок? Так, це я перерахував всі ті покриття, на яких гіроскутер почувається дуже непогано. Києвом я в основному їздив асфальтом, часто розбитим, а також бруківкою – прохідність відмінна, навіть на великих брилах покриття Андріївського узвозу особливих проблем немає, але швидко там не поїдеш.
Були навіть заїзди лісами та пляжами. Ну, якщо з утоптаною доріжкою в лісі все передбачувано добре, то я дуже здивувався з прохідністю по піску. Безумовно, все залежить від кількості піску – не на кожен пляж вийде заїхати, але подолати перешкоду з піску завжди можна.
Максимальний нахил, на який може забратися скутер, становить 15 градусів. Здебільшого цього достатньо, навіть для нашого горбистого Києва. Я спробував використати скутер як транспорт та поїздити на роботу і назад. Мій маршрут на роботу складався з підйому вулицею Старонаводницькою, а також бульваром Тараса Шевченка. І якщо на велосипеді це було важче, то Ninebot Mini долає такі нахили дуже легко. Потрібно також враховувати, що при неправильному поводженні зі скутером він видаватиме сигнали із вбудованого динаміка. За фактом, що менше сигналів, то правильніше їдеш.
